Вступ: ЧОМУ ХРЕСНА ДОРОГА МАРІЇ?
Тому, що Ісусова Матір дивилася зблизька на похід і смерть Ісуса, переживала його Своїм єством і, таким чином, Вона теж йшла Своєю Хресною Дорогою.
Симеон у Храмі промовив до Неї ось так: "Ось Цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі, Він буде знаком протиріччя, та й Тобі Самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець".
Марія має Свою Хресну Дорогу, але спільну з Ісусом. Другий Ватиканський собор каже: "Блаженна Діва Марія вірно зберегла Своє з'єднання з Сином аж до Хреста, де стояла зі Своїм Єдинородним, багато терпіла і з Материнським Серцем приєдналася до Його Жертви, з любов'ю погодилася на Жертву, яку Сама породила". Вона свідомо брала участь у Його терпіннях. "Тим, що Вона Христа зачала, породила, виховала, у Храмі Його Отцю пожертвувала і зі Своїм Сином, поки Він на Хресті вмирав, терпіла, і іншим чином, брала участь у ділі Спасителя смиренністю, вірою, надією і палкою любов'ю, щоб відновити надприродне життя душі. Через це стала нам Матір'ю, через любов. Це достатньо, щоб під час розважання іти ХРЕСНОЮ ДОРОГОЮ МАРІЇ.
Через Неї всесторонньо пізнаємо дійсність і причину Хресної Дороги Ісуса, від твердині Антонія до Голготи.
Християнська душе, щоби Хресна Дорога діяла безпосередньо, попробуй її "вислухати" з уст Марії. Цей спосіб не новина в християнській, марійській набожності. Існують різні "Маріїні плачі", перекази, пісні, в яких Марія промовляє до християнських душ. Щоб ці речі були самобутніми і мали джерело, я наполіг їх взяти із Євангельських об'явлень. Якщо хтось через цю Хресну Дорогу краще пізнає Ісуса і Його Матір, буде це до¬статньою причиною її появи.
о. Томіслав Іванчіч
Перша стація: ІСУСА ЗАСУДЖУЮТЬ НА СМЕРТЬ
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи!
Коли Мені ангел сповістив, що зачну Ісуса у Своєму дівочому лоні, тоді Я вся визначилася за цю Дитину та її послання і відповіла: "Нехай Мені станеться по твоєму слову". Прийняла Його сторону відразу ж і постановила вірити в Його покликання без вагання. Відтоді не мала іншого змісту життя, як тільки Його.
Тепер спостерігала за Ним перед Пилатом. Мій народ Його засудив, відкинув і продав римлянам, щоб і вони Його засудили, як окупанти Мого народу. Усвідомлювала, що Я засуджена разом з Ним. Роздумувала, як Він складав усе Моє життєве завдання і щастя. Тепер це Моє завдання, Мій зміст життя, Моє визначення - засуджено. Я була, як і Він, відкинута. Це для Мене був кінець, остання життєва дорога. Я була з Ним засуджена на смерть. Чи знаєш, як це виглядає, коли все, що тобі найдорожче, осудять, обплюють, кинуть в болото? Що тоді робити?
Залишися біля Ісуса, бо Він прийме тебе розчаровану і заплакану. Біля Нього все, що втратило свою вартість, знову набуде свій зміст. Дай Мені свою руку, нехай запроваджу тебе до Свого Сина. Коли пізнаєш світ, не очікуй похвали і нагороди, тільки дивися, чи це самобутня краса і чи правдива слава? Нехай в таємниці розвиваються твої пошуки і бажання згоріти за правдиву любов. Людські осуди тимчасові. Бог бачить все.
Не бійся людського суду, здайся на Божий суд, Він вирішує все.
Отче наш..., Богородице Діво..., Слава: І нині:
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас.
Намір: О Маріє, випроси у Свого Сина ласку для мене, аби Його сльози в Оливному городі впали на моє серце і очистили його.
Богородице Діво...
Уже засуд є готовий,
Вже Пилат вмив руки з крові
На Хрест, на Хрест засудив Месію,
Христа, Христа, світа всю надію!
Друга стація: ІСУС БЕРЕ ХРЕСТ
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи!
Дивлюся, як Мій Син, закривавлений, спітнілий, забруднений, несе тяжкий дерев'яний Хрест вулицями Єрусалима, на якому має померти. Я Йому подарувала людське життя, а тепер Мої співгромадяни хочуть його відібрати. Більше ніж тридцять років Я будувала Його майбутнє і була впевнена в Ньому. Жила тільки для Нього. Тепер у вирі ненависті вражено спостерігаю, як Мій Син іде на смерть, і Я не можу Йому допомогти. Володіє Мною безмежне бажання Його спасти і невимовне безсилля, щоб це здійснити. Накопичився в Мені біль і сумне питання: "Чому зло в світі має таку силу? Чи є десь на світі простір, де панує добро, і де правда осяює людей?" Я зрозуміла, що Мій Син є тим простором. Хотів взяти все зло на Свої плечі і умертвити його Своєю смертю. Це світло дало мені силу, щоби спостерігати за Ним.
Зло - джерело журби. Терпіння, які ми приймаємо, перемагають зло. Велич і зміст життя народжуються через сміливу боротьбу зі злом і журбою. Коли втрачаєш найдорожче єство, дивися вперед, у майбутнє, яке зустрінеш у вічності, а не в порожнечі, яка погрожує похоронити тебе у співчутті до самого себе.
Я пройшла цією Дорогою, щоби тримати тебе за руку і дати тобі відвагу. Я дійсно перебуваю біля тебе, не бійся.
Отче наш..., Богородице Діво..., Слава: І нині:
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас.
Намір: О Маріє, випроси у Свого Сина ласку для мене, аби я завжди йшов (ла) за Ісусом у Його Муці.
Богородице Діво...
Смерті знак уже готовий,
Знак жертовної любові.
Ісус, Ісус радо Хрест приймає,
Хресний, хресний похід починає.
Третя стація: ІСУС ПАДАЄ ПЕРШИЙ РАЗ ПІД ХРЕСТОМ
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи!
Коли Ісус падав, Я мало не крикнула зі страху, що Хрест Його розчавить. У Моєму Серці було тільки одне бажання: щоб Він підвівся. Слабенька втіха, бо Він йшов просто на смерть. Я - Його Матір, і тому кожна продовжена хвилина Його життя для Мене - промінчик надії. Все би віддала, тільки щоб Його звільнити від натовпу, який тягнув Мого Сина на Голготу. Думала, що ніколи туди не дійдемо, що настане якесь чудесне визволення. Так, Серце молилося. Проте Він мав померти, і смерть тепер була тут. Часто Він Мені про це говорив, і Я все розуміла, але Мате¬ринське Серце цього не сприймало.
З Ним помру і Я, бо люблю Його і в Нього вірю.
Людські кроки до смерті є невблаганними. Життя дано тут, щоб його знищити, а не зберегти. Марно стараються зберегти те, чого зберегти неможливо.
У даруванні - незнищимість особи.
Коли впадеш, встань, щоб ще комусь подарувати любов.
Будь відважний, пройди світом, роблячи добро.
Не забувай, Моя молитва тебе обереже, не пропадеш, будеш там, де Я.
Отче наш..., Богородице Діво..., Слава: І нині:
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе,Сину Божий, помилуй нас.
Намір: О Маріє, випроси у Свого Сина ласку полюбити терпіння і жити лише для Бога.
Богородице Діво...
Звільна Христос поступає,
Та під Хрестом упадає.
Мліє, мліє з надміру терпіння:
Ллється, ллється Кров аж на каміння.
Четверта стація: ІСУС ЗУСТРІЧАЄ СВОЮ СВЯТУ МАТІР
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи!
Не знаю, як це сталося, але один раз ми зустрілися дорогою на Голготу.
Ніколи не забуду цей проникливий погляд Мого Сина. Ніби шукав когось, хто розуміє цей безглуздий засуд. Всі гово¬рили, що Він - зрадник народу і за законом Мойсея мусить померти.
Я - жидівка, і для Мене цей закон був гордістю і святинею. Серце Моє краялося. Я дивилася Йому в очі і дала зрозуміти, що разом з Ним, що повністю на Його стороні. Зло охопило людей, вони не бачили, що Ісус - Син Божий і Спаситель світу. Жаль Мені було, що люди не розкрили оманливої логіки темних сил. Проте і Мій Син був впевнений, що Я разом з Ним іду до кінця, аби з Ним, воскреснувши з того боку смерті, жити. Потішити когось - це сказати йому, що ти з ним, що його не залишиш, що будеш йому вірний. З кимось, хто є на твоєму боці, можна уникнути всіх смертей і оживити мертву душу.
Любов - це вірність серця.
Отче наш..., Богородице Діво..., Слава: І нині:
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас.
Намір: О Маріє, через Вашу взаємну любов з Ісусом, випроси для мене ласку, аби я в кожному своєму постутові зустрічав (ла) Твого Сина з любов'ю.
Богородице Діво...
Мати, як Сина уздріла,
З болю Свого Серця мліла.
"Сину, Сину!" - жалісно ридала
Землю, землю сльозами скропляла.
П'ята стація: СИМЕОН З КИРИНЕЇ ПОМАГАЄ ІСУСОВІ НЕСТИ ХРЕСТ
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи!
Раптом процесія зупинилася. Моє Серце сильно затріпотіло. Що сталося? І тут побачила, як Симеона з Киринеї заставляють нести Хрест Мого Сина. Я дивилася, як Ісус за Симеоном ледве йшов - був дуже втомлений. Я відчувала, як Мене болить кожна Його Рана, вірила у сенс Його зречення. Часто довгими вечорами про це говорили, а особливо напередодні Ісусової смерті. Тепер Я запитувала у Себе, чи є це такий біль, як Мій? В такому стані до6рота людину освітлює і дає їй сили, щоби не падати духом. Цю доброту тепер Я побачила в Симеоні, який допомагав Моєму Синові нести Хрест. Відтепер Я ще не була Сама з Своїм Сином, Ісусом. Зло ставало щораз слабшим. Знаєш, доброта дуже скоро розповсюджується від серця до серця. Доброта є у всякому людському єстві, вона є твоїм співчуттям, якщо вона розгориться, то спалить будь-яке зло.
полум'ям любові, спопелить багато несправедливості і злочинів.
Отче наш..., Богородице Діво..., Слава: Інші:
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас.
Намір: О Маріє, випроси у Свого Сина ласку завжди іти за Ісусом, незважаючи на темряву життя.
Богородице Діво...
Так Христа Хрест придавляє,
Що йти далі сил немає.
В поміч, в поміч Симеона дали.
Нести, нести Хрест йому казали.
Шоста стація: ВЕРОНІКА ПОДАЄ ІСУСОВІ ХУСТИНУ
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи!
Я бачила закривавлене, запорошене, спітніле, понівечене Обличчя Свого Сина. Я хотіла, якби тільки могла, обтерти Його Лице. Вероніка прочитала це бажання в Моїх очах, пробралася до Ісуса і подала Йому хустину. Ісус здригнувся, промінь Його любові осяяв її, взяв хустину і обтер Своє Обличчя. Я на мить втішилася. Ісус бачив, що ми на Його боці. Коли Вероніка повернулася, ми побачили Ісусове Обличчя на хустині. На кожному обличчі, котре терпить, є знак Обличчя Божого.
"Що вчинили одному з Моїх найменших братів, це Мені ви вчинили", - сказав Ісус. Добре лікувати понівечені людські обличчя, щоби на них засяяло Обличчя Ісуса. До Бога можна дійти через любов до людини. В такий спосіб можна найскоріше пізнати близькість Бога. Потрібно знайти підхід до людини, розуміти її муки і нарікання, бути з нею, коли вона опущена. Хресна Дорога ще досі проходить вулицями сіл і міст, а Ісус на цій Дорозі ще й досі перебуває у вірних Своєї Церкви. Він є терплячий в терплячих світу і кличе серця Веронік, щоб вони наблизилися до Нього, обтерли терпіння і повернулися з Його Обличчям на душі.
Найбільшим щастям є можливість чинити людям добро.
Отче наш..., Богородице Діво..., Слава: І нині: Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе,
Сину Божий, помилуй нас. ,
Намір: О Ісусе, витисни на моїй душі Своє
Пресвяте Обличчя. Богородице Діво...
Вероніка із любові
Подає платок Христові.
З Крові, з Крові лице витирає
Образ лиця на платну лишає.
Сьома стація: ІСУС ДРУГИЙ РАЗ ПАДАЄ ПІД ХРЕСТОМ
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи!
Падати під тягарем Хреста - означає відкрити нові рани. А Ісус без цього упадку весь був суцільною Раною. Кожне падіння могло бути останнім або через нові пошкодження, або через злість воїна, тому Мене глибоко боліло кожне Ісусове падіння. Я знала, що Ісус не тільки Мій Син, але й Син Божий. Я відчувала жорстокість людей, немов меч, всаджений в Моє Серце. Вони вбивали свого Сотворителя з останньою зневагою. Що світ може чекати від майбутнього, поки вбиває Сина Всемогутнього Бога, коріння і серце свого буття? Чудо, що світ взагалі ще існує.
Що його ще тримає?
Тримає його Мій Син як тягар Хреста. На нього обрушилася вся злість світу. Він і Я, Матір Його, тримаємо нині світ, аби не полетів у прірву самознищення. Тільки з цієї причини світ має майбутнє. Ісус падає, світ піднімається на духовний рівень чоловіколюбності. •
Світ існує тільки тому, що Ісус його любить.
Отче наш..., Богородице Діво..., Слава:!,І нині:
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе Сину Божий, помилуй нас.
Намір: О Маріє, випроси у Свого Сина ласку перебувати в Ранах Ісуса.
Богородице Діво...
Сила Христа опускає
Христос знову упадає.
Часті, часті гріхи є причина
Того, того впадку Бога-Сина.
Восьма стація: ІСУС ПОТІШАЄ ЄРУСАЛИМСЬКИХ ЖІНОК
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи!
Обіприся на Ісусове падіння і тоді зможеш втриматися на ногах в гідній поставі. Ось тобі руки, буду тебе вести, щоб ти любив світ так, як його любить Ісус.
Серед криків, лайки, наруги і шуму почувся плач, голосіння і велика журба. По обличчях жінок текли сльози. Я по¬думала, як Ісус на це відреагує? Ісус з делікатністю прийняв так бажану Йому любов і навіть почав їх втішати. Застеріг їх. вказуючи на серйозність людського існування. Подібно, як Син Божий терпить розгнуздану людську злість, будуть тер¬піти ті, що Його наслідують. Треба плакати над кожною людиною. Тілесне терпіння - це ще не найбільше нещастя. Більш болючішим і вбивчим є терпіння моральне, тому що воно веде до вічної загибелі. Цим терпінням нині полонений цілий світ. Ісус плаче над цим терпінням і хоче допомогти людям повернутися до власної совісті та Євангелії. Мученицькі терпіння підносять нас і надихають від¬вагою. Життя потрібно покласти за щось, за що варто жити і вмерти, тільки таким чином воно може зберегтися і продовжитися. На цій дорозі не очікуй втіхи від людей. В часи переслідування і терпіння втіху шукай тільки в Бозі.
Тільки в Ньому є сила і спасіння, вдавайся до Нього в кожній хвилині свого життя.
Отче наш..., Богородице Діво..., Слава: Інші:
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас.
Намір: О Маріє, випроси у Свого Сина ласку величання ніжності Серця Ісуса, як і під час зустрічі Спасителя з побожними жінками.
Богородице Діво...
Це жінки побожні бачать
І над Христом жалко плачуть.
Плачте, плачте, та не наді Мною.
Радше, радше плачте над собою.
Дев'ята стація: ІСУС ПАДАЄ ТРЕТІЙ РАЗ ПІД ХРЕСТОМ
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи!
Жодне падіння не могло зупинити Мого Сина по дорозі на Голготу. Якась незрозуміла сила тягнула Його. З ревністю, з якою ми стараємося зберегти життя, Він старався його пожертвувати. Ісус жив в зовсім інших вимірах, ніж люди. Впасти і застогнати під тягарем випробовувань, болів і тягару не є ознакою безсилля, лише потягненням себе у свою сферу життя, з котрої відкривається власний погляд на світ. Упадки пригадують нам на те, хто ми, з чого ми створені і куди ми йдемо. Вони нам пригадують, що ми мандрівники, а не мешканці Землі. Потрібно прив'язатися до непроминаючого, до цінності духа, до Бога і Його плану щодо нас. Коли ми про це забудемо, то впадуть на нас неприємності, хвороби, які покладуть нас до ліжка, біль пригадає нам, що ми знову віддалилися від правдивої істини, а близькість смерті переконає нас у необхідності повернутися до пошуків істини і надії на любов. Все це вісники Неба, щоби ми не заблукали.
Не бійся, прийде ранок, розсіє темряву, зникне біль, щезнуть неприятеяі людини. Не зупиняйся під час упадку, не звертай уваги на сьогоднішню хворобу, на вчорашнє розчарування, не зосереджуйся на негативному.
Ці удари відкривають нам очі і повертають нас до Отця.
Отче наш..., Богородице Діво..., Слава: І нині:
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас.
Намір: О Маріє, випроси у Свого Сина ласку любові Святого Хреста, щоб уподібнитися Ісусові.
Богородице Діво...
Сила Христова маліє
Ісус втретє паде - мліє!
Тілом, тілом до землі впадає,
Духом, духом до Отця злітає.
Десята стація: ІСУСА РОЗДЯГАЮТЬ
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи!
Поки йду на Голготу за Своїм Сином, пригадую пророцтва Симеона: "Меч прошиє Тобі душу". Відкинутий і несправедливо засуджений Ісус. Його бичували, плювали Йому в лице, тер¬новим вінком поранили Голову, наклали Йому на плечі важку дерев'яну колоду і повели на місце розп'яття разом з двома розбійниками. Кидають в болото гідність Спасителя, обнажають Його і в такий спосіб стараються Ісуса знешкодити і викинути із світу живих та історії людства. Всі ці мечі влучали в Нього і тяжко ранили Мене, бо Я - Його Матір. Я бажала, щоб Він був великим, чесним, достойним, щасливим, вільним. Вірила в Його місійне послання. Тепер про все заново повинна була згадувати в Своєму Серці. Тільки так могла бути разом з Ним. Я мусила відректися всіх материнських снів і сприйняти Божий план. Я знала, що від світу в Моїх думках не сміє залишитися нічого, необхідно всього зректися і увійти, одягнутися в спосіб мислення Свого Сина.
Допоки твоє життя, подібно одягу, сповзає вниз, не жалій, а одягнися в непроминаюче, в Боже, в небесне - в цьому є сила, щоб попри все витримати всі удари долі, які будуть приходити завжди, щоб випробувати стійкість твоєї вірності, непроминаючої Божої гуманності.
Отче наш..., Богородице Діво..., Слава: І нині:
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас.
Намір: О Маріє, випроси у Свого Сина ласку почитання тернового вінця Ісуса, щоб я ніколи не опускав(ла) Спасителя.
Богородице Діво...
Вийшов на Голготу - гору
Цар Архангельського хору!
Одяг, одяг там з Нього здіймають
Жовчю, жовчю Його напувають.
Одинадцята стація: ІСУСА ПРИБИВАЮТЬ ДО ХРЕСТА
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи!
Я дивилася, поки Його прибивали до Хреста. Він більше не може ходити по світі, лікуючи усякі хвороби і немочі. Хрест є Його останньою зупинкою. Я спостерігала, як Він віддаляється кудись далеко, уникає Мого погляду, щоби Я Його не затримала. Він відходить, а Я запитую Себе, чи є ще десь на-Землі місце, де Я зможу жити? З Ним відійшло все, що Я мала і ким Я була. Як Я зможу повернутися з Голготи, коли Мене немає, коли Я з Ним прибита на Хресті, з Ним помираю?
Поки чути удари молотка, якийсь жах виповнює простір Голготи. Тут люди вбивають свого Сотворителя. Тут зло¬чинність досягла свого тріумфу. Хто ж очистить море злоби у світі? Мій Син, Ісус, допускає, щоб ціле пекло світу звалилось на Нього, щоб потім, разом з Собою, потягти Його на смерть, але Христос Своїм Воскресінням хоче створити кращий світ. Це дало Мені сили, щоби витримати всю зачерствілість вбивці і судді.
Важливо, щоб дух був сильним, тоді витримає і слабке тіл о.
Отче наш..., Богородице Діво..., Слава: І нині:
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас.
Намір: О Маріє, випроси у Свого Сина ласку бути розіп'ятим(ою) разом з Ісусом всупереч своїй натурі, своїм прагненням, своїй любові до себе, бути розіп'ятим в убозтві, у смиренні.
Богородице Діво...
До Хреста Христа прибили,
Руки й ноги пригвоздили.
Тече, тече Кров дорогоцінна
Злоба, злоба гріхів тому винна!
Дванадцята стація: ІСУС ПОМИРАЄ НА ХРЕСТІ
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи!
Болісний крик пронісся Голготою, коли підняли Мого Сина на Хрест, Тоді прийшло Мені на думку: Отець Мого народу, Авраам, жертвував сина Ісаака, Мій народ жертвував пасхальне ягня, численні жертви приносилися в храмі, в Єрусалимі. Тепер приноситься єдина, Божественна Жертва, Непорочний Агнець, Син Божий і Мій Син. Історія людства має вільний вихід з рабства вини і вільний вхід до Батьківщини, до якої першим через смерть увійшов Мій Син. Це був кінець рабства і початок повернення до Отця. Хрест - це новий жертовник. Жертва - це не знищення, а Преображення; не смерть - а життя; не кінець - а лише початок. Я чула як Ісус передає Своє життя в руки Отця, і разом з Ним Я і Себе принесла в Жертву Всевишньому. А тепер Він поручив Мені Івана і всіх, хто вірний Його Дорозі. Зробив Мене Матір'ю численних на¬родів. Тоді вчинив акт послуху Отцю: "Звершилося". Виконано все, що хотів Отець. Починається новий світ. На Гол-готі закінчується шлях старого світу. Повернися додому і віруй у Благовість.
Отче наш..., Богородице Діво..., Слава: І нині:
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас.
Намір: О Маріє, випроси у Свого Сина ласку почитати останній окрик Ісуса на Хресті, останній окрик Його безмежної Любові до нас.
Богородице Діво...
Полишив Престол Небесний
Вибрав тут жертовник хресний:
Себе, Себе за нас жертвувати,
Всіх нас, всіх нас з Небом поєднати!
Тринадцята стація: ІСУСА ЗНІМАЮТЬ З ХРЕСТА
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи!
спільноти ХРЕСНА ДОРОГА ІСУСА
для розважань щосереди і щоп'ятниці впродовж Великого посту
Тринадцята стація (тридцять четвертий день Великого посту)
Коли зло довершилося на Ісусові, тоді ми відважилися прийти, щоби подбати про Його мертве Тіло. Коли Я тримала Його на руках, пригадався Мені той момент, коди в стаєнці, за Вифлеємом, Я вперше взяла Його на руки. Народився у вигнані і у вигнанні буде похоронений, народився в чужій хаті і в чужому гробі буде похоронений. Не мав місця, де би міг прихилити Голову, не прийняли Ісуса у Вифлеємі, в Назареті хотіли Його скинути головою вниз із стіни, а в Єрусалимі Його розіп’яли. Поки дивилася на Його мертве Тіло, меч болю відкрив Мені нову Рану. Тіло, котре з найніжнішою любов'ю носила, годувала, доглядала, тепер було понівечене так, що Його ледве можна було впізнати. Тридцять років тому Я привела Його на світ, тепер мушу Його винести зі світу. Колись Я Його народила з радістю і смиренням, тепер з безмірним смутком і приниженням готую Його на похорон.
Поки Йосиф з Ариматеї та Никодим разом з Іваном і жінками знімали Тіло Мого Сина, погляд Мій затримався на дереві Хреста. На початку історії людства з дерева пізнання і зла перші люди взяли плід непослуху і недовіри до Творця. Тепер беремо з дерева Хреста Мого Сина поживу, яку приніс Ісус, щоб звершити волю Отця. Подумай, як тут перестає діяти зло людства. Важливо у найбезглуздішому терпінні відкрити Божий план, сприйняти думку Творця та її зміст, тоді зможеш витримати всі беззаконня і приниження.
Над Ісусовим терпінням підноситься надія спасіння.
Отче наш..., Богородице Діво..., Слава: І нині:
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас.
Намір: О Ісусе, уділи мені ласку спочити на руках нашої Святої Матері, Марії. Нехай Вона тоді огляне мої рани.
Богородице Діво...
Тіло Боже з Хреста зняли,
Рідній Матінці віддали.
Мати, Мати Тіло Свого Сина
Слізьми, слізьми Своїми зросила.
Чотирнадцята стація: ІСУСА КЛАДУТЬ У ГРІБ
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи!
Сонце вже сіло за обрій, потрібно було поквапитися, тому що було навечір'я суботи і жидівське Приготування. Коли поверталися від гробу, Я не могла змиритися з думкою, що Ми розлучилися назавжди. Ісус говорив Мені та учням, що на третій день воскресне. Це Мені давало надію, було таке враження, що Він народиться для світу і в ньому пануватиме над злом та запровадить миролюбні стосунки. Подібно, як Я повірила Архангелу Гавриїлу, що з Мене народиться, так Я повірила і Йому, що незабаром як Син Всевишнього Він народиться з утроби гробу. Щось незнищиме висіло у повітрі. Противники боялися Його гробу, Апостоли відчували воскресіння, а Я молилася і вірила. Материнське Серце повірило, що Ісусові слова сповняться. Я чувала цілу ніч, чекала від п'ятниці до суботи, нетерпляче прискорювала час, щоб пройшов суботній день і з любов'ю очікувала, що Його гріб стане місцем відродження життя. Вартові стерегли гріб, а учні від страху перед жидами перегородили двері. Здавалось Мені, ніби час зупинився і ніби Небо і земля перестали дихати від очікуваної події. Син Божий виконав все, що Бог задумав. Тепер Отець повинен був зробити Свій жест. Могили не будуть більше місцями безнадійної туги і розлуки, тому що Син Божий зійшов у гріб. Народжується вічне життя.
Отче наш..., Богородице Діво..., Слава: І нині:
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас.
Намір: О Маріє, випроси для мене через заслуги смерті Твого Сина ласку народження до життя вічного.
Богородице Діво...
Тіло Боже в Плащаниці
Положили до гробниці.
Бога, Бога живого в Сіоні
Земля, земля скрила в своїм лоні
Марна була втіха ада,
Марна всяка хитра зрада.
Марна, марна і печать ворожа,
Славно, славно встане правда Божа.
Тож ми Христу поклонімся
І всі щиро помолімся.
Христе, Христе славим Твої Страсти.
Звань же, зволь же й наші душі спасти!
П'ятнадцята стація: ІСУС ВОСКРЕСАЄ З ГРОБУ
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи!
В недільний ранок зійшла зоря нового людства. Все відбувалося подібно блискавиці: Ангел відкрив гріб, а від страху перед ним сторожа впала. Жінки поспішали, щоб звістити новину про порожній гріб. Іван і Петро бігли щодуху, щоб переконатися в цьому. Ісус з'являється живий, преображений по правиці Отця, Царя царів і Володаря володарів. Із швидкістю стріли ширилося Ісусове повір'я: "Не бійтеся, мир з вами, тільки віруйте. Подивіться на Мої Руки і Ноги - це Я. Виконав Я все, що є в Законі Мойсея, у Пророків та у Псалмах про Мене записано". Новина ширилася блискавично. Немов факел миру одні іншим передавали добру вістку: "Воістину Христос воскрес і з'явився Симонові". Дух Мій кричав від радості. Тепер Мені стало зрозумілішим, чому Мій Син з Хреста до Івана сказав: "Це Мати твоя". А потім Мені: "Це син Твій". Звістив Мені, що Я за допомогою того ж Духа, від котрого Його зачала, співпрацюватиму у народженні Містичного Тіла Його Церкви. Знову Я відповіла Йому Своє тверде і вірне: "Так, нехай Мені буде по слову Твоєму". Відтоді і ношу всіх вас, віруючих, і всіх людей в Своєму Серці. Бажаю тільки одного: привести вас до Свого Сина і в такий спосіб спасти вас та вчинити носіями спасіння для інших на шляхах історії. Я щаслива, що зустрілася зі Своїм Сином на Його Хресній Дорозі.
Нехай відтепер ваше життя постійно перебуває у світлі воскресіння і несе цю новину кожній людині.
Отче наш..., Богородице Діво..., Слава: І нині:
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас.
Намір: Отче Небесний, через заслуги Воскресіння Твого Сина жертвую Тобі усі воскресіння членів моєї родини які жили, живуть і житимуть.
Богородице Діво...
ЗАКІНЧЕННЯ ХРЕСНОЇ ДОРОГИ
Отче, дякую Тобі за це ходіння з Марією і з Твоїм Сином. Я вже такий(а), як під час хрещення. Йду жити для інших як Ісус. Вирішую ходити по світі, творячи добро. Освітлений (на) світлом Хреста і сяйвом Воскресіння, впізнаю в Ісусі серце світу. Тепер знаю, кому я повірив (ла). Віддаю себе в Твої руки, Отче. Дай мені силу, піднімай, лікуй і провадь за руку до кінця моєї хресної дороги. Дякую за Твою Церкву, в якій разом з іншими йду Тобі назустріч. Амінь.
Переклад з хорватської с. Августини Марії Іллюк
МОЛИТВА ДО МАТЕРІ БОЖОЇ БОЛІСНОЇ
О Маріє, навчи нас любити ближніх, служити їм так, як Ти служила, щоб ми завжди зберігали в пам'яті Ісуса розі¬п'ятого, Ісуса, Який перший нас по¬любив безмежно, віддаючи Своє життя в муці та смерті хресній, аби нас спасти і з'єднати в любові Бога, в Тройці Святій Єдиній. Амінь.
* * *
Таємниця Святого Хреста - це таємниця любові Бога до людини, Який навіть власного Сина не пожалів, але видав Його за нас, щоб ми могли з Ним з'єднатися. Бог є любов 'ю. Тієї любові не можна зрозуміти у відриві від Хреста. Не можна також: зрозуміти Хреста, допоки не приймемо Його на свої плечі. Від хреста неможна втікати, бо раніше чи пізніше хрест віднайде людину.