Про сім слів розп’ятого Ісуса Христа. (закінчення)

 Господь Ісус потонув у морі болів. Тому сказав: «Боже мій, Боже мій! Чому Ти Мене покинув?» Ісус Христос не нарікав. Ні. Він лише тим показав який страшний Його біль. Інші святі отримували у своїх терпіннях від Господа Бога великих утіх. Ісус Христос не мав жодної потіхи, а ні жодного полегшення. А все те допустив Він з любові до нас. Тут справді видно ту безмежність Його Любові до нас.

            «Спраглий», - закликав Господь Ісус. Але це слово не так стосувалося великої фізичної спраги, яка дійсно палила Його з середини, швидше стосувалося бажання Його душі. Він бажав більше терпіти для нас, бажав, щоб ми більше Його любили. Святий Лев каже, що та спрага має своє джерело в любові. Ах, скільки разів гляну на твій хрест, Господи Ісусе, і дивлюся на ті руки, до мене протягнені, здається мені, що чую Твій голос: «спраглий, щоб ти більше Мене любив». Чому, ах чому моя любов до Тебе така збайдужіла?!