Глянь, як Господь Ісус бере від Симеона знову хрест на свої рамена і його несе. Сили покидають Ісуса, Він заточується, мліє й упадає другий раз під хрестом. Цей упадок був важчий, ніж перший; дерево хреста дуже придавило Спасителя.

   Уяви собі, к кати Його проклинають, як старшина юдейська тішиться ц цього, як Найсвятіша Мати і побожні невісти заносяться від плачу.

   Ісус Христос з останніх сил підноситься зі землі, і з великим болем приймає хрест із рук катів. Але тепер поступає вже вільніше. Найсвятіша Його Кров скапує по дорозі.

   О Господи, Ісусе Христе, якою ж болючою для Тебе є ця Хресна дорога! Як олень прошитий стрілою, так Ти, Ісусе, залишаєш по собі кроваві сліди. Безконечна Твоя любов до нас пробила Твоє Серце; ця любов витискає з Нього Твою Кров! Пробий, Ісусе, і наші серц стрілою любові!

   Нехай ця Христова мужність буде для нас наукою тоді, як ми підіймаємося до добрих діл для Господа Бога. Кожна жертва є важкою, кожний обов'язок є хрестом. Кілька осіб починає найкращі діла, а після уступає задля деяких труднощів. Не зупиняймося в доброму! Якщо мужність буде нас покидати, звернімося до Найсвятішого Серця Ісуса, і просімо Його про силу й постійність у розпочатому ділі. Серце Ісуса, допомагай нам!