Зверни увагу, що каже далі Святе Євангеліє: «І примусили одного перехожого, Симеона Киринейського, що йшов із села, отця Олександра і Руфа, щоби ніс Його хрест» (Мр. 15, 21). Юдеї бачили, що Ісус Христос після першого упадку зовсім знеміг. Та й неможливо, щоб не ослаб. Стільки Крові з Нього стекло на Оливній горі, стільки безсонних ночей, ходжень по судах, бичування, катування, мучення, тернем вінчання – все те зовсім мусило відбитися на здоров'ї Ісуса. Він мусив ослабнути. А як ще до того, що на свої побиті та покатовані плечі взяв такий важкий хрест, то мусив під ним падати. Юдеї добре бачили, що Ісус Христос міг, певно ще по дорозі вмерти. І тому, коли зустріли на дорозі Симеона Киринейського, кажуть йому, щоби допоміг нести хрест. Хтось подумав би, що вони це роблять із милосердя над Ісусом. Ні! Вони боялися, щоби Ісус не вмер по дорозі, тоді б зникли їх злісні задуми. Вони дуже хотіли, щоби Ісус умер таки на хресті. Їм лише у цьому розходилося, а більше нічого. Тому то ніби й змилосердилися над Ним.