Пресвяте Тіло Христове було так страшно побите, що виглядало, неначе суцільна рана. Могло б здаватися, що на вид такої тяжкої муки знайшовся би хтось, хто б змилосердився над Ним. І між вояками міг би, може, знайтися хоча б один, що серце його було б зворушилося. Та ні. Вогонь ніколи не скаже досить. Він завжди буде палити, аж доки вистачить пального матеріалу, тоді усе знищить. Так і людська злість не перестає, аж поки не знищить усю жертву. Сатана цієї темної години гріха подав через юдеїв нову думку поганським воякам. Для того, щоб Ісуса Христа ще більше збезчестити, щоб і Його царську гідність по диявольськи зневажити, вояки увінчали Христа терням. Святе Євангеліє про це так каже: «І сплівши вінець з терня, поклали на Його голову, і тростину – в Його правицю. І приклякаючи перед ним на коліна, знущалися з Нього, кажучи: «Радуйся, царю юдейський» (Мт. 27, 29).