Цісарський староста мав велику пошану до особи Господа Ісуса Христа. Чимало чув про Його науку і про Його чуда, подивляв супокій і могутність серед багатьох скарг, які на Нього наводило юдейство, знав підлість тих, що звинувачували, «знаючи, що зі заздрощів видали Його архієреї» (Мр. 15,10), припускав, що Ісус Христос є справді їх обіцяним правдивим Месією. Був переконаний, що народ, котрий так багато отримав ласк і добродійств від Ісуса Христа, зажадає Його звільнення, якщо дасть йому відповідну нагороду. О, як же помиляється чоловік, котрий звертає увагу на розум і на слушність там, де володіє пристрасть.