КАЛЕНДАР ХРИСТИЯН

Залишилося часу до

пожертва без рекла


Чи вартує цей сайт Вашої допомоги

Для нас є важливим


Ваша думка про цей сайт:
Чи потрібен цей сайт для Вас?

Нас підтримують на

Нами цікавляться

Наш сайт існує днів

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Яндекс.Метрика
Ви увійшли як Гість | Реєстрація | Вхід | RSS


Десять правил Великого посту

Десять правил Великого посту

 Ми часто чуємо і говоримо про Великий піст як про особливий час у житті Церкви: час тривалішої молитви, обмеженні себе у всіх сферах життя, час уважного ставлення до свого духовного стану.

Щоб провести Великий піст з Господом і Його учнями, а не перетворити його на півтора місяця важкої і безглуздої дієти, рекомендуємо дотримуватися декількох важливих правил.

1. Завжди радійте!

«Завжди радійте, невпинно моліться, за все дякуйте» (1 Тес. 5, 16-18) - мудра порада апостола як ніколи актуальна у великопосні дні.

Велика спокуса впасти у зневіру: «Як же я проживу без смачної їжі! Тепер ніяких розваг! Які довгі служби!». Тоді як причин для зневіри немає. Довгі служби - це і високі зразки середньовічної духовної поезії, і філософські роздуми про місце людини у вічності, й відчуття єдності з іншими людьми, що молилися, і спілкування з Самим Богом.

Не рідше, а то й частіше, можна стикнутися й з іншим боком великопосної зневіри: «Я не можу постити за уставом. Я пропускаю служби. Я відволікаюся на мирську суєту».

Банально, але від того не менш справедливо: пам'ятайте, що Богові потрібні не шлунок і ноги, а серце, Він бачить у душі людській щире прагнення послужити Йому, бачить і немочі.

Ось це постійне пам'ятання про Бога - і буде нашою невпинною радістю про Нього.

2. Безперестанку моліться!

Ні, звичайно, всі ми не мусимо за час посту перетворитися на ісихастів, але спробувати стати на півкроку ближче до ідеалу можна.

Молитві варто приділити трохи більше часу, ніж зазвичай. Більше уваги на службах - іноді варто взяти з собою книгу з текстами богослужіння. Ретельніше виконувати молитовне правило - встати з-за комп'ютера на півгодини раніше і прочитати вечірні молитви. Додати молитву преподобного Єфрема Сирійського. В дорозі послухати або почитати Псалтир.

З численними великопосними спокусами корисно боротися молитвою: на роздратування, гнів, зневіру самому собі відповідати короткою молитвою Ісусовою.

3. Храмова молитва

Домашні турботи, дорога в годину пік, галас на роботі - навіть якщо ми змогли організувати своє життя так, щоб їсти тільки дозволену їжу, читати молитовне правило повністю і навіть молитися протягом дня, від усієї цієї суєти ми страшенно втомлюємося. І тут нам на допомогу приходить храм.

У монастирях і в багатьох парафіяльних храмах у більших містах під час Великого посту богослужіння відбуваються щодня зранку і ввечері. Варто перед або після роботи зайти хоча б на частину служби - це налаштовує на лад, що цілком відрізняється від навколишньої дійсності.

Є богослужіння, заради яких не гріх і відпроситися з роботи раніше. Це Великий канон Андрея Критського в перші чотири дні Великого посту, «стояння святої Марії Єгипетської» ввечері в середу п'ятого тижня посту, акафіст Божій Матері ввечері в п'ятницю, служби Страсного тижня...

Хоча б один раз протягом посту добре побувати на Літургії Передосвячених Дарів - між іншим, у деяких храмах її іноді служать вечорами.

4. «Покаяння відчини мені двері, Життєдавче!»

Піст потрібен не Богові, а нам. Великий піст складається з двох частин: Чотиридесятниці й Страсного тижня. Перша - час покаяння, друга - час очищення, підготовки до Пасхи.

Недарма Церква двічі за Чотиридесятницю пропонує нам читання канону Андрея Критського. Недарма кожну великопосну суботу на Всеношній ми чуємо спів «Покаяння відчини мені двері, Життєдавче». Недарма за три тижні до посту Церква закликає до покаяння: притчею про митаря і фарисея, притчею про блудного сина, нагадуванням про Страшний суд і вигнання Адама з раю.

Саме для покаяння нам і потрібен час Чотиридесятниці. Якщо не збираєшся каятися, не варто починати й постити - марна трата здоров'я.

5. Стеж за здоров'ям!

До речі, здоров'я. Якщо під час посту виникають проблеми із самопочуттям, ступінь стриманості слід негайно узгодити з духівником.

Ні про який самочинний піст за уставом або навіть близько до уставу не можна й говорити, якщо є хвороби шлунка або пов'язані з обміном речовин. У сучасних умовах навіть монастирі в рідкісних випадках дотримуються дуже суворого посту - не засудить Господь і людини, що працює чи не має здоров'я.

(Нагадаю, що під час Великого посту в храмах здійснюється Тайна Соборування - помазання спеціально освяченою оливою з молитвою за зцілення хворих).

Жодним чином не наблизить до Бога виразка шлунка, а може й суттєво віддалити - вкрай тонкою є межа між щирим прагненням виконувати церковний устав, не шкодуючи життя свого, і гордістю за свою ретельність.

6. Дивись у свою тарілку!

«Пощу - марнославствую, і не пощу - марнославствую», - сумує преподобний Іван Ліствичник у своїй «Драбині досконалості».

«Вихваляння постом» небезпечне своєю очевидністю і йде поруч із засудженням. Брат їсть рибу на першому тижні Великого посту, тоді як ти сидиш на хлібі й воді? Не твоя справа. П'є молоко, а ти навіть чай не солодиш? Ти не знаєш особливостей його організму (до речі, в семінаріях часто студентам дають молочні продукти). З'їв сосиску і наступного дня пішов причащатися, тоді як ти почав євхаристійний піст ще до Всеношної? Це його справа і того священика, що допустив його до Таїнства.

«Вихваляння непостом» - ще тонша пристрасть. У наш час існує такий персонаж, як митар, який пишається тим, що він не фарисей. І тут виникає інша тенденція: він не вживає рослинної олії - зате я вдома кладу сто земних поклонів перед сном! Він не вживає алкоголю - зате я каюсь на кожних вихідних!

Тому хочеться повторити заклик вихователів у дитячому садку: «Дивись у свою тарілку!».

7. Не хлібом єдиним живе людина

І взагалі, менше міркуй про їжу. Як би не набила оскомину ця найпростіша істина, Великий піст є найменшою мірою лише зміною режиму харчування. Вегетаріанці ніколи тваринної їжі не їдять - їх це не наближує до Бога, ані віддаляє від Нього, цілком відповідно до слів апостола.

Продовження відомої цитати - «але кожним словом, що походить із уст Божих» - ідеально підходить до великопосного періоду, коли читанню Біблії - Слова Божого - приділяється особлива увага.

За Великий піст прийнято прочитувати Євангеліє повністю. Також в цей період у храмах щодня читають Старий Завіт.

Непогано було б почитати святих Отців - «Драбину досконалості», «Добротолюбіє», тлумачення на Євангеліє...

8. Поспішайте робити добро

Добре поєднувати зменшення інтересу до вмісту чужих тарілок зі збільшенням уваги до ближніх загалом.

Зосередження на власному духовному стані не повинно перетворюватися на байдужість до навколишніх. Піст має бути корисним для виховання в собі обох чеснот: любові до Бога і любові до ближніх.

Святитель Іван Золотоуст закликав витрачати зекономлені на пісній трапезі кошти на допомогу бідним. Кілька днів пообідавши в їдальні гарніром без котлети, можна купити рукавички жебракові або розвивальну гру в дитячий будинок.

Зовсім не обов'язково під час посту переривати спілкування з людьми, яким воно може стати в пригоді: з вагітною подругою, сусідкою, що хворіє, самотнім родичем. Бесіда з ними за горнятком чаю - це не розвага, а допомога ближньому.

9. Людинолюбство без догоджання

Добре ставлення до ближніх іноді обертається до нас найнеприємнішим боком - догоджанням. Насправді, ніякого доброго ставлення тут, зазвичай, немає - є власна слабохарактерність і залежність від чужої думки. Саме у Великий піст ця пристрасть загострюється.

«Зустріньмося в п'ятницю після роботи в кафе!» - пропонує подруга, і ось ти вже разом із нею замовляєш тістечко - не можна ж ображати!

«Приходь у гості в суботу ввечері!» - кличуть сусіди, і ти пропускаєш службу, замість того щоб перепросити і перенести зустріч на пізніший час або неділю.

«З'їж шматочок курки, а то я ображуся!» - відверто вередує родичка, і тут можна навіть повагою до старших прикритися, тільки це буде лукавство: небажання йти на конфлікт аж ніяк не пов'язане з любов'ю до ближнього.

Щоб звільнитися від гріха догоджання, можна згадати пораду Паїсія Святогорця: ми повинні приховувати наші особисті пости, щоб не постити напоказ, але піст загальноцерковний - це витривання у вірі. Ми повинні не тільки самі поважати ближніх, а й прагнути, щоб нас і нашу віру поважали.

Найчастіше люди розуміють ввічливі пояснення. А ще частіше виявляється, що наші мудровані тлумачення - надумані. Подругу в кав'ярні зовсім не бентежить наше горнятко еспресо без тістечка, сусіди будуть раді зустрітися і після служби, а родичка із задоволенням пригостить тебе з нагоди посту картоплею з грибами.

10. Йти за Христом

Нарешті, найголовніше правило Великого посту - пам'ятати, заради чого існує цей період.

Великий піст - час зосередженого чекання Світлого Христового Воскресіння. Чекання діяльного: разом із Господом ми спробуємо пройти сорок днів посту, разом із Господом підійдемо до гробниці Лазаря, разом із Господом увійдемо у Єрусалим, будемо слухати Його в храмі, причастимося разом з апостолами на Його Тайній вечері, пройдемо за Ним хресним шляхом, з Божою Матір'ю і улюбленим Христовим апостолом Іваном сумуватимемо на Голгофі...

Нарешті, разом із мироносицями ми прийдемо до відкритого гробу і знову, й знову переживемо радість: Його тут немає. Христос Воскрес!

Автор: Марія Сеньчукова  http://dyvensvit.org

Переклад Оксани Шкодзінської за pravmir.ru