Субота, 27.04.2024, 09:21
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Із нами були разів

Хресна дорога (о. Атанасій Купіцький, ЧСВВ)

Хресна дорога

(о. Атанасій Купіцький, ЧСВВ)

Вступна молитва

Ісусе, Спасителю наш, на доказ Твоєї безмежної любові до нас і за наше спасіння, Ти зволив прийняти пониження, погорду, несправедливий засуд і найболючішу смерть на хресті.

В подяку за Твою любов, на перепрошення за наші гріхи і, щоб випросити ласки витривання в доброму, хочемо тепер роздумувати про Твої муки і смерть.

Дай, щоб ми цю Хресну Дорогу відбули на Твою славу й на користь наших душ.

І – зупинка

Пилат засуджує Ісуса

Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи! (доземний поклін)

"Тоді Пилат, бажаючи дого­дити юрбі, відпустив їм Варавву, Ісуса ж, убичувавши, видав, щоб Його розп'яли" (Мр 15,15).

Не тільки Пилат засуджує Ісуса. Його засуджують законовчителі, книжники, фарисеї, первосвященики. Засуджують Його і Юда, і вояки, і розбійник на хресті та люди, які відреклися Його й кричали: "Геть з Ним! На хрест Його! Нехай буде розп'ятий!" І ми також часто судимо Ісуса, засуджуємо Його на смерть нашими гріхами. Засуджуємо також тоді, коли судимо інших, бо він сказав: "Що-небудь зробили одному з братів моїх найменших, Мені ви зробили" (Мт. 25, 40).

Ми засуджуємо Ісуса, а Він не хоче осуджувати нікого. "Я не прийшов судити, але спасти". Він, одинокий, має право судити всіх, бо знає тайни кожного людського серця. Однак Христос не хоче судити передчасно. Навіть Магдалини, Петра, що тяжко згрішили, і своїх розпинателів Він не осудив. Але прийде час, коли Ісус Христос буде судити всіх; це буде зараз по нашій смерті і при кінці світу. Тоді ніхто не втече, ніхто не скриється від Його справедливого суду: ні добрі, ні злі! Це пригадаймо собі, як прийде до нас бажання осуджувати когось.

Помолімося за тих, що є несправедливо осуджені.

Отче наш, Богородице Діво, Слава і нині, Претерпівий за нас страсті…

ІІ – зупинка

Ісус бере хрест на свої рамена

Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи! (доземний поклін)

"І забрали вони Ісуса; і, несучи для себе хрест, вийшов Він на місце, зване Череп, а по-єврейськи Голгота" (Йоан 19, 17).

Хрест у ті часи був знаменом ганьби, пониження, найболючішого терпіння і смерті. Це була шибениця, на яку засуджували найбільших злочинців. Та від часу, коли Ісус узяв на свої рамена хрест і на ньому помер, значення хреста зовсім змінилося. Нині хрест є ознакою віри, надії, любові. Віри в Христову перемогу й відкуплення; надії в наше спасіння й життя вічне; любові Божого Сина, що взяв це дерево ганьби, щоб нам вислужити славу неба.

Тому хрест стоїть тепер на вершку церков, на престолах, в наших домах на стіні. Тому й ми носимо його на своїх грудях та ставимо на гробах наших померлих.

Всяке терпіння — це також хрест. Так його назвав сам Христос. І коли ми приймаємо терпіння з Ісусом, воно нас очищує, освячує й стає знаменом спасіння та вічної слави.

Помолімося за тих, що невинно терплять, і за згоду з Божою волею в наших терпіннях.

Отче наш, Богородице Діво, Слава і нині, Претерпівий за нас страсті…

ІІІ – зупинка

Ісус падає під тягарем хреста

Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи! (доземний поклін)

"Він наші недуги взяв на себе, Він ніс на собі наші болі" (Ісая 53, 4), — пророкував про Спасителя пророк Ісая.

По дорозі на Голготу, під тягарем хреста, Ісус падає на землю. Недавно Він був такий сильний і могутній, що все Його слухало: він стримував вітри й утихомирював бурі, на Його слово каліки ходили, сліпі бачили, глухі чули, прокажені очищувались з ропучих ран, навіть мертві вставали. А тепер Він падає на дорозі у вуличний пил. Чому? Що сталося? — Гріхи людей, наші невірності для Бога це зробили. Вони так обтяжили Спасителя. І люди, які раніше бачили силу Ісуса, бачили Його славу в Квітну неділю, не могли цього зрозуміти.

Також і ми не можемо зрозуміти тягару та злоби наших гріхів, що кидають на брудну землю Божого Сина. Так, тягар людських гріхів придавлює і мучить нашого Спасителя. Направду, гріх мусить бути дуже великим злом, коли так тяжко знущається над Ісусом Христом.

Помолімося про щирий жаль у наших упадках і повстання з гріхів.

Отче наш, Богородице Діво, Слава і нині, Претерпівий за нас страсті…

IV – зупинка

Ісус зустрічається зі своєю матір’ю

Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи! (доземний поклін)

'Цей поставлений для падіння й підняття, він буде знаком протиріччя, й Тобі самій меч прошиє душу" (Лк 2, 34-35), -сказав колись праведний Симеон до Марії. І тепер цей меч прошиває її серце.

Мати Божа йде за Ісусом хресною дорогою. Дивиться, як її Сина б'ють і штовхають, як Він паде на землю й останками сил піднімається, бере хрест та йде далі.

І Ісус бачить терпіння своєї Матері.

З мечем болю в серці і сльозами в очах, Пресвята Діва приступає до Нього... Ісус зупиняється, свої закривавлені очі звертає на матір і серцем говорить: "Ненько, я йду, щоб сповнити волю мого Отця. Йду, щоб за спасіння світу звершити жертву мою!"

Ця зустріч Сина й Матері була дуже болюча, але радісна, бо вони були близько себе.

Як Мати Божа йшла хресною дорогою за Ісусом, так Вона йде з нами, бо ми Його брати та її духовні діти. Ніколи не забуваймо, що Марія завжди при нас, головно в часі нашої хресної дороги. Все звертаймо свій зір до Неї, просячи помочі й жертвуючи їй наші терпіння.

Помолімося про щиру любов до Божої Матері та її опіку над нашими родинами.

Отче наш, Богородице Діво, Слава і нині, Претерпівий за нас страсті…

V – зупинка

Симон Киренеєць допомагає Ісусові нести хрест

Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи! (доземний поклін)

"Схопили Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом" (Лк 23, 26).

Симон не хотів нести хреста незнайомого йому засудженого. Противився, боронився, перечив, але вояки примусили його...

І нам нерідко інші люди накладають на плечі хрест. Тоді ми відмовляємось, противимось, боронимось і не хочемо його прийняти. А треба знати, що й такий хрест, незнаний, накинений й силуваний, є Христовим, і що його варто нести.

Ісус приймає цю неохотну поміч Симона й ділить з ним свій тягар. Також і ми навчімось приймати поміч від інших та покірно визнавати свої слабості й немочі. Будьмо завжди готові пома­гати іншим у двиганні хреста. Може вони вже так обезсилені, що не спроможні самі нести далі свій хрест.

Помолімося, щоб випросити правдивої любові до ближніх і відваги до несення свого хреста.

Отче наш, Богородице Діво, Слава і нині, Претерпівий за нас страсті…

VI – зупинка

Вероніка обтирає лице Ісуса

Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи! (доземний поклін)

"Не було в Ньому ні виду, ні краси, ні вигляду принадного не було в Ньому" (Ісая 53, 2). "

Ісус весь вкритий ранами і брудом. Голова, лице, руки й ноги поплямлені кров'ю, потом, плювотинням, дорожним пилом. Вероніка не може глядіти на таке пониження Спасителя. Повна співчуття, підходить і хустиною обтирає лице Ісуса; те лице колись таке миле, ласкаве, милосердне — всіх до себе притягало, а тепер так збезчещене і зневажене злобою людей. Вероніка привертає красу обличчя Ісуса, опоганеного гріхами людей і нашими невірностями. Обтерла та, здивована, побачила, що обличчя Ісуса відбилось на її хустині. Була це нагорода за її співчутливу і щиру любов.

Ми також в душі носимо образ Божий. Але, як часто він забруднений і зогиджений гріхами. Тому стараймося доброю і частою сповіддю змивати бруд з нашої душі і привертати їй красу Божого образу. Цей образ ми відновляємо також і тоді, коли служимо ближньому, і знімаємо ганьбу, яка вкриває його обличчя перед іншими людьми.

Помолімося за тих, що бояться приступати до сповіді, і за тих, що помагають іншим.

Отче наш:... Богородице Діво:... Слава і нині:... Претерпівий за нас страсті…

VIІ – зупинка

ІСУС ХРИСТОС ДРУГИЙ РАЗ ПАДАЄ ПІД ХРЕСТОМ

Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи! (доземний поклін)

"Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на Ньому, і Його ранами ми вилікувані" (Ісая 53, 5).

Придавлений тягарем хреста, Ісус знову падає на землю. Падає, але, хоч знесилений до краю, одразу встає. Тим нас навчає, що й ми після падіння завжди повинні підноситися. Учить Ісус, що й ми самі не в змозі йти так, щоб ніколи не спотикнутися і не впасти.

Христос сильно впав під хрестом аж три рази. А ми, слабкі й немічні, можемо впасти навіть багато разів. Але по кожному упадку в гріх нам треба чимскоріш підноситись і йти далі доброю дорогою. Бог не вимагає від нас такої святості, що не потребувала б жалю і поправи, але бажає покірного визнання нашої немочі, відвернення від землі й піднесення душі до неба.

Христова жертва така велика, що вирівнює все, направляє найтяжчі упадки, але треба людині признаватись до своїх гріхів, жалувати, перепрошувати й завертати із злої дороги.

Помолімося, щоб випросити відваги й сили скоро вставати по наших упадках у гріх.

Отче наш:... Богородице Діво:... Слава і нині:... Претерпівий за нас страсті…

VIII – зупинка

Жінки плачуть над терплячим Ісусом

Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи! (доземний поклін)

---

Жінки співчувають над терпіннями, які Ісусові спричиняють чоловіки: кати, вояки, жидівські священики й законоучителі, Пилат, Ірод та інші.

Часто чоловіки  тяжко зневажають Христа через ненависть, несправедливість, жорстокість, невірність, байдужість до віри, п'янство та інші гріхи.

Ісус приймає співчуття невіст, але нагадує, що вони також не раз винні, бо не виховували дітей у побожності й любові до Бога, а ці діти, як вирос­туть, будуть Христа зневажати, подібно як ті, що Його засудили й розп'яли.

Також жінки, які можуть, а не хочуть мати дітей, або їх позбуваються перед народженням, повинні багато плакати над собою.

Помолімося за добре виховання дітей і їх вірність для Христової Церкви.

Отче наш, Богородице Діво, Слава і нині, Претерпівий за нас страсті…

ІХ – зупинка

Ісус падає третій раз під тягарем хреста

Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи! (доземний поклін)

"Зневажений, останній між людьми, чоловік болів... Він був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші" (Ісая 53, 3-5).

Ісус, ослаблений до краю тягарем хреста, падає третій раз. Але жорстокі кати не мають над Ним милосердя — вони Його шарпають, штовхають, копають і змушують, щоб скоро вставав та йшов далі. З останніх сил наш Божественний Спаситель підноситься та, похитуючись, ступає вперед дорогою на гору Голготу.

Цей третій упадок Ісуса вчить нас, щоб ми на вид чужих упадків уміли співчувати й подавати помічну руку. Ніколи не судімо тих, що впадають! Поможімо їм піднестися та йти далі дорогою за Спасителем. Ніколи не тішмося з чужих упадків. Не додаваймо зла до зла, бо також і ми дуже легко можемо спіткнутися й впасти, і то навіть ще тяжче. Не довіряймо собі, а покірно признаваймось до своєї немочі.

Помолімося за навернення грішників.

Отче наш, Богородице Діво, Слава і нині, Претерпівий за нас страсті…

Х – зупинка

Кати здіймають одяг з Ісуса

Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи! (доземний поклін)

"Тоді вояки взяли Його одіж та зробили чотири частини, по одній кожному воякові, і хітон. Та був хітон не пошитий, лиш увесь від верху тканий. Тому домовилися між собою: "Не дерімо його, а киньмо на нього жереб, на кого впаде" (Йоан 19, 23-24).

Кати діляться одіжжю Ісуса, і Він це бачить... Для катів Ісус непотрібний, для них Він безвартісний... За те цінна їм Його одіж..

Нагий Син Божий стоїть і глядить на своїх мучителів і вбивць. Дивиться і на нещасний Єрусалим, який Його відрікся і засудив на смерть.

Люди звільнили Спасителя з одежі, а себе з Божої ласки й гідності Божих дітей. Як часто ми, задивлені в якусь земну користь чи земні багатства, вибираємо їх, а залишаємо на боці Бога та Його благодать. Як часто міняємо вічне й Боже на дочасне й проминаюче!

Господи, прости наш нерозум і глупоту. Від нині на далі вже ніколи не будемо так робити!

Помолімося, щоб усі ми більше цінили Божу ласку в собі та в душах ближніх.

Отче наш, Богородице Діво, Слава і нині, Претерпівий за нас страсті…

ХІ – зупинка

Ісуса прибивають до хреста

Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи! (доземний поклін)

"Як прийшли на місце, що зветься Череп, там Його розп'я­ли" (Лк 23, 33). "А з Ним двох інших: по одному з кожного боку, Ісуса ж - посередині" (Йоан 19, 18).

Ісус послушно простягає руки й ноги на хрест. Він, мов ягня, жертвує себе за спасіння світу.

Грубі й шорсткі цвяхи продірявлюють пресвяті руки й ноги Спасителя одну за одною. Свіжа, тепла кров скроплює тверде й сухе каміння гори Голготи.

і нас нерідко проколюють болючі цвяхи: обмов, обчернень, наклепів, кривди, погорди, пониження й багато подібного. Ми не вміємо їх приймати спокійно — гніваємося, ображаємося, злостимось, грозимо помстою...

Ісус учить нас приймати спокійно цвяхи терпінь і понижень, бо Він не дивиться на людей, а на волю свого Небесного Отця, який ту чашу Йому приготовив. Вчімося від Ісуса у всяких терпіннях дивитися на волю Божу.

Помолімося, щоб собі випросити терпели­вості у терпіннях.

Отче наш, Богородице Діво, Слава і нині, Претерпівий за нас страсті…

ХІІ – зупинка

Ісус умирає на хресті

Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи! (доземний поклін)

"При хресті Ісусовім стояли Його Мати, сестра Його Матері, Марія Клеопова та Марія Магда­лина" (Йоан 19, 25).

Син Божий висить на хресті між небом і землею. Тут завершуєтсья Його діло — відкуплення і спасіння людського роду. Тут кінець туземного життя нашого любого Спасителя.

Свідомий цього, Ісус прощається. Прощається найперше з ворогами: "Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять" (Лк 23,34). Отче, відпусти їм, тим, що мене зненавиділи, мучили, розіп'яли; забудь їхній гріх, бо не знають, що чинять.

Прощається з розкаяним розбійником: "Сьогодні будеш зо мною в раю" (Лк. 23, 43).

Прощається зі своїми найлюбішими: Матір'ю і учнем. "Ось син Твій... ось Матір твоя" (Йоан 19,26-27). Ненько, Я Тебе лишаю, але від нині він — мій любий учень, буде Тобі сином. А ти, мій друже, прийми її. Вона буде тобі Матір'ю. "І від тієї хвилі учень узяв її до себе" (Йоан 19, 27).

"Отче, у руки Твої віддаю духа мого!" Сказавши це, віддав духа" (Лк 23,46). Тіло Ісуса затримало, голова схилилась, очі замкнулись, серце перестало битися. Спаситель помер... Помер за наше спасіння, помер, щоб ми жили...

Помолімося за нашу добру смерть.

Отче наш, Богородице Діво, Слава і нині, Претерпівий за нас страсті…

ХІІІ – зупинка

Ісуса здіймають з хреста

Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи! (доземний поклін)

"Коли настав вечір, Йосиф Ариматейський прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло ісуса. Пилат видав Иосифові тіло" (Мрк 15, 42-45).

За життя Ісус помагав усім: хворих уздоровляв, голодних хлібом кормив, у небезпеках рятував, засмучених потішав. Для себе не потребував помочі ні від кого, бо Він був Божою силою і життям. Тепер Він людям дав і своє життя, віддав нам себе повністю, і треба, щоб хтось з людей Його похоронив. Христос уже не належить до себе, а до нас.

Син Божий, приходячи на світ, віддав себе Матері, і коли зі світу сходить, знову лежить на лоні Матері.

І нам усім Христос віддає себе у Пресвятій Тайні Євхаристії. Дає себе цілого, з усім багатством ласк і надприродних скарбів.

У св. Причасті приходить до нас Христос жи­вий, бо Він є Життям. "Я — хліб живий, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки" (Йоан 6, 51). Тому приймаймо Ісуса щоденно з пошаною, з вірою і великою любов'ю. Віддаймо себе Йому, щоб у нас жив і приготовляв до зустрічі з Ним у небі.

Помолімося, щоб. усі ми гідно і з вірою приступали до св. Причастя.

Отче наш, Богородице Діво, Слава і нині, Претерпівий за нас страсті…

ХІV – зупинка

Тіло Ісуса вкладають до гробу

Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи! (доземний поклін)

Йосиф з Ариматеї і Нікодим узяли "тіло Ісуса, обв'язали Його запашним полотном і поклали у новій гробниці, прикотивши до входу великий камінь, вийшли" (Мт. 27, 57-60; Йоан 19, 39-41). "Марія ж Магдалина й Марія, Мати Иосифа, дивились, де Його покладено" (Мр 15, 47).

Багатостраждальна Мати йде в цьому сумному поході... - Своїми пречистими руками помагає вкладати до гробу Пресвяте, скатоване Тіло свого Сина, і з Ним прощається.

Виглядає, що все закінчилося з похороном. Усім здається, що остання крапка історії Ісуса Христа — це гріб. Та Він виразно сказав: "Я — воскресіння і життя. Хто в Мене вірує, той навіть і вмерши — житиме!" (Йоан 11, 25).

Вірмо в перемогу Ісуса! Вірмо і в наше воскресіння. Для тих, що вірують у Сина Божого, нема смерті, нема безнадії, бо Він нас запевнив: "У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я подолав світ" (Йоан 16, 33). "Іду бо напоготовити вам місце. І коли вам місце споготую, то повернуся і вас до Себе візьму, щоб і ви були там, де Я" (Йоан 14, 2-3).

Помолімося за душі терплячі в чистилищі і за померлих з наших родин.

Отче наш, Богородице Діво, Слава і нині, Претерпівий за нас страсті…

Кінцева молитва

Божественний наш Спасителю! З глибини душі дякуємо за всі ті терпіння, що їх Ти зволив прийня­ти для нашого спасіння. Дай нам ласку все більше любити Тебе та користати з Твоєї смерті для освячення наших душ.

Небесний Отче, жертвуємо Тобі терпіння, ганьбу, засуд і смерть Твого Сина, а нашого Господа Ісуса Христа за відпущення наших гріхів, за навернення грішників і на злагіднення кар душам у чистилищі. Дай, щоб терпіння і смерть Ісуса були запевненням нашого спасіння й вічної слави в небі. Амінь.

Помолімося в наміренні Святішого Отця, щоб отримати відпуст повний.

Отче наш, Богородице Діво, Слава і нині.