КАЛЕНДАР ХРИСТИЯН

Залишилося часу до

пожертва без рекла


Чи вартує цей сайт Вашої допомоги

Для нас є важливим


Ваша думка про цей сайт:
Чи потрібен цей сайт для Вас?

Нас підтримують на

Нами цікавляться

Наш сайт існує днів

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Яндекс.Метрика
Ви увійшли як Гість | Реєстрація | Вхід | RSS


У одну із п'ятниць...

  У одну із п'ятниць, під час Великого Посту,  по дорозі із Львова до свого Мукачево, яка тривала більше п'яти годин, у  вщент переповненому вагоні, в якому поверталася із навчання в основному студентська молодь Закарпаття стояло важке повітря. Було не лише важко  дихати  але й рухатися. Відчував себе немов у консервній банці затиснутий  співподорожніми.

В той час мені спало на думку, що це якраз і є та можливість жертвувати своє терпіння в дорозі  Ісусовим старстям.

  Я включив на своєму телефоні  звуковий монтаж "Роздуми паломника на Хресній дорозі", і уявою занурився  до образів страждань Ісуса.  Через короткий час я уже перестав відчувати страшну втому у тілі і у своєму хворому коліні, як і перестав ображатися на тих, хто спокійно сидів без квитків на моєму місці. Навіть навпаки, - став вдячний цим молодим  людям за можливість долучитися до своєї сім"ї, яка у цей час зазвичай, проводить такі ж розважання.. Особливо молодим хлопцям, які спокійно сиділи  на лавках, не звертаючи увагу на те,  що перед ними стояли старші люди і ті ж їхні дівчата-студентки... 

  Неподалік від мене, після закінчення розважання, я побачив невідому мені до цього книжечку  із Хресною дорогою, (Саме її текст подаю нижче) у руках молодої дівчини.  Вона, повільно перечитувала  сторінку за сторінкою.  Мабуть також роздумувала над Ісусовими страстями.   Мені стало приємно на серці,  що  не я один.   На жарти її сопутників, що сиділи поруч і веселилися,чим це вона  ніби то займається , дівчина опустила книжку і спокійно сказала: -  "Молюся за вас..."

   Я попросив її дати мені  переглянути цю книжечку, взамін на слухавки мого програвача, на якому саме звучала та стація, на якій я перервав її читання. Її подив змінився легкою усмішкою і вона уже слухала  Хресну дорогу, як і я до цього ...

  У кінці  нашої подорожі, я попросив її залишити мені цю книжечку під обіцянку, що колись, при наступній нашій зустрічі із нею поверну її. Вона трохи завагалася, але врешті дозволила це зробити, розуміючи, що наступної зустрічі скоріше за все може і не бути...

(Нажаль все, що  я  зміг дізнався про неї це те, що їде вона до Батєво, яке кілометрів 30 далі від станції, на якій зійшов я ... )

  Отож  розміщенню на сайті "Остання дорога Христа"  цієї  версії "Хресної дороги", окрім її авторів, завдячую також студентці  якогось Львівського навчального закладу,  що живе у невеличкому Закарпатському містечку, або в одному із  поселень, які є поруч...
Хай береже тебе Бог, щира душе...

Хресна дорога "В одну із п'ятниць"