Роздумуй далі над тим, що каже Святе Євангеліє. Великий натовп народу і невісти, що плакали і ридали над Ним. А Ісус, повернувшись до них, сказав: Доньки єрусалимські, не плачте наді мною, але самі над собою плачте і над вашими дітьми… «Бо коли зі зеленим деревом це роблять, що буде зі сухим?» (Лк. 23,27-31).

   А це як? Чи ж зле плакати над Ісусом Христом? Ні. Лише тими словами Ісус Христос показує Свою велику Любов. Він за себе зовсім не дбає, а пам’ятає лише за інших. Невісти плачуть над Ним, і Він сприймає їх співчуття. Той їхній плач не є Йому байдужий, але Він заспокоює невісти і каже, аби не плакали над Ним, але самі над собою та над своїми дітьми. Тим Він неначе хотів їм сказати: Не плачте над Моєю мукою, бо я її приймаю для Вас та для ваших дітей. Через цю Мою велику муку ви будете спасенні. Хоча Я тепер такий погорджений, висміяний, зневажений, зате чекає Мене та слава, яку Я маю в Мого Отця від віків, та яку на час покинув задля вас. Але вам треба над чимось іншим плакати. Треба вам плакати над своїми гріхами і над гріхами своїх синів. Бо як не будете плакати над своїми гріхами, як не будете над тими гріхами шкодувати, то вас чекає вічна кара. Бо ж от дивіться, що належить за гріх. Коли Я, Бог без найменшого гріха, а лиш за гріхи людей так важко мушу покутувати, то що ж чекає вас за ваші власні гріхи? Отже, плачте над собою, а не наді Мною. Так потрібно розуміти ті слова Ісуса Христа. Бачиш, який Ісус Христос для нас добрий. Сам потребує потіхи, бо усіма принижений, зневажений, а однак забуває про себе, а пам’ятає про інших.